скрут

Значення в інших словниках

1. скрут — Скрут: — закут, місце, де, їдучи, повертають у бік [V] — поворот [51;52] Словник з творів Івана Франка
2. скрут — скрут 1 іменник чоловічого роду скрута розм. скрут 2 іменник чоловічого роду поворот, петля діал. Орфографічний словник української мови
3. скрут — див. ПОВОРОТ, СКРУТА; (кишок) Г. заворот; ОК. петля, кільце, виток. Словник синонімів Караванського
4. скрут — I -у, ч., розм. Те саме, що скрута. До скруту треба — конче потрібно, необхідно. Як прийшлось до скруту кому — коли було тяжко, у скрутні часи, за складних обставин. II -у, ч., зах. 1》 Поворот. Скрут рейок. 2》 Петля, кільце, виток. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. скрут — СКРУТ¹, у, ч., розм. Те саме, що скру́та. – В мене велике господарство, в мене великий скрут; я не вмію до півдня спати, а з півдня по хатах походжати та люльку смоктати, – дзигорала [цокотала] Онися над правим вухом у Балабухи (І. Словник української мови у 20 томах
6. скрут — скрут поворот (ст): Аж на скруті вулиці, що вела до пошти, вона машинально зупинилася (Франко) ◊ скрут кишок → кишка Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. скрут — ТРУ́ДНОЩІ мн. (чого, які і без додатка — скрутні, важкі обставини, в яких щось відбувається, триває), УТРУ́ДНЕННЯ, СКРУ́ТА, СКРУТ розм., ТРУДНА́ЦІЯ розм., ТРУДНО́ТА розм. Словник синонімів української мови
8. скрут — Скрут, -ту, в -ті Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. скрут — СКРУТ¹, у, ч., розм. Те саме, що скру́та. — — В мене велике господарство, в мене великий скрут; я не вмію до півдня спати, а з півдня по хатах походжати та люльку смоктати,— дзигорала [цокотала] Онися над правим вухом у Балабухи (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
10. скрут — Скрут, -ту м. 1) = скрута. Сим. 204. До скруту як прийшлося, а він тоді: батечку, голубчику, не буду вже! Канев. у. Ой скрут же мій та й дуже важкий: що ж я маю робити. Канев. у. До пристані прибудеш, дорожний скрут, нудьгу забудеш. Мкр. Г. 43. Словник української мови Грінченка