біда

Безвихідь, безголів'я, безголов'я, бездолля, безнадія, безталання, безталаннячко, безщастя, біди, бідка, бідога, бідонька, бідочка, бідування, горе, горево, горенько, горечко, гризота, жалі, жаль, злигодні, знегіддя, знегода, кривда, лихо, лихоліття, лишенько, лишечко, напасть і напасть, напуст, напусть (напусть напустилася), наруга, наслання, невезуха, невзгодина, негаразди, недоленька, недоля, незгода, незгодонька, непереливки, неталан, нещастя, пекло, пеня (лучилась пеня), півбіди, півгоря, півлиха, півнещастя, поневіряння, потуга (діал.), прибідок ("До біди та ще прибідок"), пригода, пригодонька, прикрість, притуга, причина (сталась йому причина), скрут, скрута, фрасунок ("Не поможе трунок, як прийде фрасунок"), халепа і халепа, хиря

Фразеологічні синоніми: безвихідне становище; бездольна година; болячка на серці; важка година; вічний біль; гірка чаша; гірке горе; глухі часи (лихоліття); живий жаль; лиха година; лиха доля; лиха напасть; лиха пригода; лихі часи; лихо та ще з лихом; нагле лихо; не з медом; непозбутна біда; непритомна напасть; непроглядне горе; нещаслива доля; пекуча журба; пекучий жаль; проклята біда; солона доля; скрутне становище; стихійне лихо; сто лих; триклята біда; тяжка біда; тяжка година; тяжкі часи; чорний день

Народні бідкання в нещасливий час: вже і в пеклі гірше не буде; ні звернуть, ні сплигнуть; ні круть, ні верть; хоць до Бога реви; хоч "ала" кричи; хоч божу мать співай; хоч вішайся; хоч вовком вий; хоч в ополонку; хоч в холодну копанку плигай; хоч ґвалт кричи; хоч головою в стінку бийся; хоч гопки скачи; хоч давися, хоч топися; хоч до чорта в зуби; хоч живим у землю лізь; хоч живим у домовину лягай; хоч живим у яму лягай; хоч живому в могилу лізь; хоч живцем помирай; хоч живцем у землю лягай; хоч забийся; хоч зав'яжи очі та вниз головою; хоч з гори та в воду; хоч здохни; хоч з мосту та в бігущую воду; хоч з мосту та в воду; хоч з мосту та в шум; хоч з хати тікай; хоч з шапки вбийся; хоч камінь на шию та в воду; хоч караул кричи; хоч криком кричи; хоч кричи; хоч крізь землю провалися; хоч кулю в лоб; хоч лобом у стінку товчи; хоч лягай та вмирай; хоч лягай та вмирай і "пробі" не кричи; хоч на бантину; хоч на бігущую воду; хоч на гілляку; хоч на край світу тікай; хоч на кубанські степи; хоч на місці погибай; хоч на стінку лізь; хоч на шибеницю; хоч об комин головою; хоч петлю на шию; хоч під греблю; хоч повісся; хоч "пробі" кричи; хоч провалися в безодню; хоч просто в шум; хоч "рятуй" кричи; хоч сирої землі хватайся; хоч сядь та й плач; хоч сядь та плач, хоч стоячи кричи; хоч сядь та й руки згорни; хоч ти Божу мати пій; хоч ти криком ізійди; хоч ти лусни; хоч ти сказися; хоч топися; хоч тюкай; хоч у воду скачи; хоч у Дніпро з мосту; хоч у домовину лягай; хоч у зашморг лізь; хоч у кулак труби; хоч у могилу лягай; хоч у петлю лізь; хоч у прірву йди; хоч утікай; хоч у яму лягай; хоч що хоч роби; хоч що хоч, те й роби

Приповідки: На вибір дають: хоч гинь, хоч живцем у могилу лягай. Коли б так до лиха, як до біди. Насунулось лиха до бісового батька. Господи, злізь та подивися! (яке нещастя). Біда біду перебуде, одна згине, десять буде. Біда найде, хоч сонце зайде. Не йде на ум ні їда, ні вода, коли перед очима біда. Впав у, біду, як курка в борщ. Туди мах, туди мах, та все біду по зубах! Йому горе штани поре. Від напасти не пропасти. То не лихо, як одно, а два та три! Друзі признаються в біді: в пригоді пізнавай приятеля

Джерело: Словник синонімів української мови Вусика на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. біда — біда́ 1 іменник жіночого роду лихо біда́ 2 іменник жіночого роду візок Орфографічний словник української мови
  2. біда — Лихо, нещастя, горе, БЕЗГОЛІВ'Я; (лиха година) напасть, халепа, <�лиха> пригода; (бідування) скрута, злигодні, знегоди, р. притуга; П. труднощі, неприємності; (візок) БІДАРКА. Словник синонімів Караванського
  3. біда — I -и, ж. 1》 Нещаслива пригода, подія, що завдає кому-небудь страждання; нещастя, лихо. || Несприятливі, важкі умови, труднощі, неприємності. || у знач. присудк. сл. Погано кому-небудь, лихо, нещастя з кимсь. На біду — на нещастя, на лихо. 2》 заст. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. біда — БІДА́¹, и́, ж. 1. Нещаслива пригода, подія, що завдає кому-небудь страждання; нещастя, лихо. І голосили ми до Господа, Бога батьків наших. І почув Господь голос наш, і побачив нашу біду, і труд наш, і утиск наш (Біблія. Пер. І. Словник української мови у 20 томах
  5. біда — біда́: ◊ впакува́ти в біду́ наразити на небезпеку; спричинити проблеми, негаразди (ст): Такі діставали короткий титул “свиня”, а на перерві – кілька штовханців під ребро, і на другий раз вже спішилися, аж до того часу... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. біда — Без біди нема свободи. Свободу відчувають лише бідні, бо вони не мають чого втрачати. Біда біду родить. Біда біду родить та й по людях ходить. За однією бідою приходить інша. Біда бачить біду по сліду. Таке ж саме значення, як і попереднього прислів’я. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. біда — зато́плювати / затопи́ти ли́хо (ро́зум, го́ре, бі́ду і т. ін.) в ча́рці (в горі́лці). Тамувати, приглушувати важкі почуття, думки, притупляти свідомість, надмірно вживаючи алкогольні напої. — Що ж робив він в ті скривджені дні?... Фразеологічний словник української мови
  8. біда — НЕЩА́СТЯ (нещаслива пригода, подія, що завдає кому-небудь страждання; душевний стан людини чи людей або соціально-моральний стан людей, народу, країни, зумовлений нещасливою подією, стражданням і т. ін.), БІДА́, ГО́РЕ підсил., ЛИ́ХО підсил. Словник синонімів української мови
  9. біда — Біда́, -ди́, -ді́, бідо́! Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. біда — БІДА́¹, и́, ж. 1. Нещаслива пригода, подія, що завдає кому-небудь страждання; нещастя, лихо. Млин меле — мука буде, язик меле — біда буде (Номис, 1864, № 1124); Кажуть люди: як одна біда йде, то й другу за собою веде (Вовчок, І, 1955, 4)... Словник української мови в 11 томах
  11. біда — Біда, -ди ж. 1) Бѣда, несчастье, горе Від біди поли вріж та тікай. посл. І грім біди не б'є. посл. він є на біді. Онъ въ бѣдѣ. Фр. Пр. 44. тягти біду за хвіст. Бѣдовать, бѣдствовать; жить съ горемъ и нуждою. на біду зійти. Обѣднѣть, впасть въ несчастіе. Словник української мови Грінченка