1. Словник синонімів української мови

біда

НЕЩА́СТЯ (нещаслива пригода, подія, що завдає кому-небудь страждання; душевний стан людини чи людей або соціально-моральний стан людей, народу, країни, зумовлений нещасливою подією, стражданням і т. ін.), БІДА́, ГО́РЕ підсил., ЛИ́ХО підсил.; БЕЗГОЛО́В'Я (БЕЗГОЛІ́В'Я) перев. із займ. моє, наше і т. ін. або мені, нам і т. ін., розм. (явище, що несе з собою тяжкі, згубні наслідки); ЗЛО (велике нещастя — в узагальненому знач.); ДРА́МА (тяжка, неприємна подія в житті людини, людей, що приносить душевні страждання; психічний стан, зумовлений цим стражданням); ТРАГЕ́ДІЯ (тяжка, жахлива подія в житті людини, народу і т. ін.; гнітючий психічний або соціально-моральний стан, зумовлений такою подією); НАПА́СТЬ розм., НАХА́БА розм., ПЕНЯ́ заст. (тяжка, неприємна подія, що зненацька захопила когось). З ним трапилось нещастя, придавила деревина (С. Чорнобривець); — Я (листоноша) бачу радість, я бачу й нещастя, я стою на порозі, всім знайомий, багатьом друг (Ю. Яновський); — Ой, лишечко! Ой, рятуйте! Ой, біда! — став пан Уласович не своїм голосом пробі кричати (Г. Квітка-Основ'яненко); Життя його було ясне і прозоре до дна. В ньому було мало горя, мало втрат, багато сміху, надій, сонця (О. Гончар); Від надміру води криничани терпіли часом справжнє лихо (О. Гончар); Вітрова Балка ждала завжди князя й терпіла його з гістьми, як справжнє своє безголов'я (А. Головко); — Бідні були.. і дуже сердиті, бо зла назбиралося на нашу голову сила-силенна за сотні літ... (О. Довженко); Відбувалися щоденні драми в домі, від яких матері ніяк не щастило ізолювати.. малого Григорія (І. Ле); Душевна драма; Війна у всі віки була трагедією людства, трагічним перехрестям у житті солдата (І. Ле); Пережити особисту трагедію; — І, лишенько, — об поли вдарила жінка, — ну, дня того нема, щоб не було якої напасті (А. Головко); Частенько (люди) дурощі снують, А доснуються до нахаби, — Тоді вже лихо тчуть (Л. Глібов); — Чи бачиш, як ми обідрались! Убрання, постоли порвались, Охляли, ніби в дощ щеня! ..Така нам лучилась пеня (І. Котляревський). — Пор. зли́годні.

ДВОКО́ЛКА (візок на двох колесах), БІДА́, БІДА́РКА, БІ́ДКА розм. Уже дві години Милантій, заховавши бідарку у вибалку, чекав Настуню. Час від часу вилазив на двоколку і, приклавши руку до лоба, вдивлявся на дорогу (М. Зарудний); Запрягли ми свою Рябу у "біду" аж на двох залізних колесах (Є. Кравченко); Виїхала з пшениці бідка (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. біда — біда́ 1 іменник жіночого роду лихо біда́ 2 іменник жіночого роду візок Орфографічний словник української мови
  2. біда — Лихо, нещастя, горе, БЕЗГОЛІВ'Я; (лиха година) напасть, халепа, <�лиха> пригода; (бідування) скрута, злигодні, знегоди, р. притуга; П. труднощі, неприємності; (візок) БІДАРКА. Словник синонімів Караванського
  3. біда — I -и, ж. 1》 Нещаслива пригода, подія, що завдає кому-небудь страждання; нещастя, лихо. || Несприятливі, важкі умови, труднощі, неприємності. || у знач. присудк. сл. Погано кому-небудь, лихо, нещастя з кимсь. На біду — на нещастя, на лихо. 2》 заст. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. біда — БІДА́¹, и́, ж. 1. Нещаслива пригода, подія, що завдає кому-небудь страждання; нещастя, лихо. І голосили ми до Господа, Бога батьків наших. І почув Господь голос наш, і побачив нашу біду, і труд наш, і утиск наш (Біблія. Пер. І. Словник української мови у 20 томах
  5. біда — біда́: ◊ впакува́ти в біду́ наразити на небезпеку; спричинити проблеми, негаразди (ст): Такі діставали короткий титул “свиня”, а на перерві – кілька штовханців під ребро, і на другий раз вже спішилися, аж до того часу... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. біда — Без біди нема свободи. Свободу відчувають лише бідні, бо вони не мають чого втрачати. Біда біду родить. Біда біду родить та й по людях ходить. За однією бідою приходить інша. Біда бачить біду по сліду. Таке ж саме значення, як і попереднього прислів’я. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. біда — Безвихідь, безголів'я, безголов'я, бездолля, безнадія, безталання, безталаннячко, безщастя, біди, бідка, бідога, бідонька, бідочка, бідування, горе, горево, горенько, горечко, гризота, жалі, жаль, злигодні, знегіддя, знегода, кривда, лихо, лихоліття... Словник синонімів Вусика
  8. біда — зато́плювати / затопи́ти ли́хо (ро́зум, го́ре, бі́ду і т. ін.) в ча́рці (в горі́лці). Тамувати, приглушувати важкі почуття, думки, притупляти свідомість, надмірно вживаючи алкогольні напої. — Що ж робив він в ті скривджені дні?... Фразеологічний словник української мови
  9. біда — Біда́, -ди́, -ді́, бідо́! Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. біда — БІДА́¹, и́, ж. 1. Нещаслива пригода, подія, що завдає кому-небудь страждання; нещастя, лихо. Млин меле — мука буде, язик меле — біда буде (Номис, 1864, № 1124); Кажуть люди: як одна біда йде, то й другу за собою веде (Вовчок, І, 1955, 4)... Словник української мови в 11 томах
  11. біда — Біда, -ди ж. 1) Бѣда, несчастье, горе Від біди поли вріж та тікай. посл. І грім біди не б'є. посл. він є на біді. Онъ въ бѣдѣ. Фр. Пр. 44. тягти біду за хвіст. Бѣдовать, бѣдствовать; жить съ горемъ и нуждою. на біду зійти. Обѣднѣть, впасть въ несчастіе. Словник української мови Грінченка