1. Лексикон львівський: поважно і на жарт

біда

біда́:

◊ впакува́ти в біду́ наразити на небезпеку; спричинити проблеми, негаразди (ст): Такі діставали короткий титул “свиня”, а на перерві – кілька штовханців під ребро, і на другий раз вже спішилися, аж до того часу, коли про штовханці забули і знов впаковували других в біду (Шухевич)

♦ біда́ бі́дному за на́ймита (Франко)

◊ біда́ в Коломи́ї: шістка фасо́лі коштує де́сіт ґрейца́рів нарікання на дорожнечу (Франко)||біда в Коломиї: штири хрущі за два ґрейцарі

♦ біда́ в Коломиї: шти́ри хрущі́ за два ґрейца́рі = біда́ в Коломи́ї: шістка фасо́лі коштує де́сіт ґрейца́рів (Франко)

♦ біда́ на біді́ їде і бідою поганя́є (Франко)

◊ біда́ череді, в якій вовк за пастуха́ (Франко)

◊ біди́ коне́м не об'їдеш (Франко)

◊ пха́ти біду́ поперед се́бе про дуже бідну людину (ср, ст)

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. біда — біда́ 1 іменник жіночого роду лихо біда́ 2 іменник жіночого роду візок Орфографічний словник української мови
  2. біда — Лихо, нещастя, горе, БЕЗГОЛІВ'Я; (лиха година) напасть, халепа, <�лиха> пригода; (бідування) скрута, злигодні, знегоди, р. притуга; П. труднощі, неприємності; (візок) БІДАРКА. Словник синонімів Караванського
  3. біда — I -и, ж. 1》 Нещаслива пригода, подія, що завдає кому-небудь страждання; нещастя, лихо. || Несприятливі, важкі умови, труднощі, неприємності. || у знач. присудк. сл. Погано кому-небудь, лихо, нещастя з кимсь. На біду — на нещастя, на лихо. 2》 заст. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. біда — БІДА́¹, и́, ж. 1. Нещаслива пригода, подія, що завдає кому-небудь страждання; нещастя, лихо. І голосили ми до Господа, Бога батьків наших. І почув Господь голос наш, і побачив нашу біду, і труд наш, і утиск наш (Біблія. Пер. І. Словник української мови у 20 томах
  5. біда — Без біди нема свободи. Свободу відчувають лише бідні, бо вони не мають чого втрачати. Біда біду родить. Біда біду родить та й по людях ходить. За однією бідою приходить інша. Біда бачить біду по сліду. Таке ж саме значення, як і попереднього прислів’я. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. біда — Безвихідь, безголів'я, безголов'я, бездолля, безнадія, безталання, безталаннячко, безщастя, біди, бідка, бідога, бідонька, бідочка, бідування, горе, горево, горенько, горечко, гризота, жалі, жаль, злигодні, знегіддя, знегода, кривда, лихо, лихоліття... Словник синонімів Вусика
  7. біда — зато́плювати / затопи́ти ли́хо (ро́зум, го́ре, бі́ду і т. ін.) в ча́рці (в горі́лці). Тамувати, приглушувати важкі почуття, думки, притупляти свідомість, надмірно вживаючи алкогольні напої. — Що ж робив він в ті скривджені дні?... Фразеологічний словник української мови
  8. біда — НЕЩА́СТЯ (нещаслива пригода, подія, що завдає кому-небудь страждання; душевний стан людини чи людей або соціально-моральний стан людей, народу, країни, зумовлений нещасливою подією, стражданням і т. ін.), БІДА́, ГО́РЕ підсил., ЛИ́ХО підсил. Словник синонімів української мови
  9. біда — Біда́, -ди́, -ді́, бідо́! Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. біда — БІДА́¹, и́, ж. 1. Нещаслива пригода, подія, що завдає кому-небудь страждання; нещастя, лихо. Млин меле — мука буде, язик меле — біда буде (Номис, 1864, № 1124); Кажуть люди: як одна біда йде, то й другу за собою веде (Вовчок, І, 1955, 4)... Словник української мови в 11 томах
  11. біда — Біда, -ди ж. 1) Бѣда, несчастье, горе Від біди поли вріж та тікай. посл. І грім біди не б'є. посл. він є на біді. Онъ въ бѣдѣ. Фр. Пр. 44. тягти біду за хвіст. Бѣдовать, бѣдствовать; жить съ горемъ и нуждою. на біду зійти. Обѣднѣть, впасть въ несчастіе. Словник української мови Грінченка