1. Словник української мови в 11 томах

біда

БІДА́¹, и́, ж.

1. Нещаслива пригода, подія, що завдає кому-небудь страждання; нещастя, лихо.

Млин меле — мука буде, язик меле — біда буде (Номис, 1864, № 1124);

Кажуть люди: як одна біда йде, то й другу за собою веде (Вовчок, І, 1955, 4);

Бідою знов небо дихало. Ми в тьмі були (Сос., І, 1957, 444);

// Несприятливі, важкі умови, труднощі, неприємності.

Тільки що одчинили скриню, в мене в душі похололо: ото, думаю, знайдуть те дороге намисто, що подарував Грегор, то й буде біда (Н.-Лев., III, 1956, 277);

До всіх моїх бід за останні часи прилучились іще громадські біди (Л. Укр., V, 1956, 185);

Сплітав [кат].. добренні зашморги, — запас біди не чинить! (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 161);

// у знач. присудк. сл. Погано кому-небудь, лихо, нещастя з кимсь.

Біда мені, усе слабую та й слабую (Коцюб., III, 1956, 311);

Був собі горобець. І був би він нічого собі горобчик, та тільки біда, що дурненький він був (Л. Укр., III, 1952, 480).

◊ Біда́ гне див. гну́ти;

Гну́тися в три біди́ — сильно гнутися, горбитися.

Дідусь сивенький нам зустрівсь, Весь гнеться в три біди (Граб., Вибр., 1949, 246);

На біду́ — на нещастя, на лихо.

Хліб вийшов липкий.. На біду й борщ вийшов недобрий (Н.-Лев., II, 1956, 302);

Не біда́ — нічого, не погано; дарма, байдуже.

— Не біда, — поет відмовив, — Як ти й сам з дороги звернеш (Л. Укр., І, 1951, 365);

В горах ми всі хрипіли .. Це не біда (Гончар, III, 1959, 170).

2. заст. Провина, шкода.

Частенько між людьми буває — Один свою біду на другого звертає (Гл., Вибр., 1957, 134).

БІДА́², и́, ж. Двоколісний однокінний візок на одну або дві особи.

По дорозі їдуть бідою Михно з Притулою (Головко, І, 1957, 307).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. біда — біда́ 1 іменник жіночого роду лихо біда́ 2 іменник жіночого роду візок Орфографічний словник української мови
  2. біда — Лихо, нещастя, горе, БЕЗГОЛІВ'Я; (лиха година) напасть, халепа, <�лиха> пригода; (бідування) скрута, злигодні, знегоди, р. притуга; П. труднощі, неприємності; (візок) БІДАРКА. Словник синонімів Караванського
  3. біда — I -и, ж. 1》 Нещаслива пригода, подія, що завдає кому-небудь страждання; нещастя, лихо. || Несприятливі, важкі умови, труднощі, неприємності. || у знач. присудк. сл. Погано кому-небудь, лихо, нещастя з кимсь. На біду — на нещастя, на лихо. 2》 заст. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. біда — БІДА́¹, и́, ж. 1. Нещаслива пригода, подія, що завдає кому-небудь страждання; нещастя, лихо. І голосили ми до Господа, Бога батьків наших. І почув Господь голос наш, і побачив нашу біду, і труд наш, і утиск наш (Біблія. Пер. І. Словник української мови у 20 томах
  5. біда — біда́: ◊ впакува́ти в біду́ наразити на небезпеку; спричинити проблеми, негаразди (ст): Такі діставали короткий титул “свиня”, а на перерві – кілька штовханців під ребро, і на другий раз вже спішилися, аж до того часу... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. біда — Без біди нема свободи. Свободу відчувають лише бідні, бо вони не мають чого втрачати. Біда біду родить. Біда біду родить та й по людях ходить. За однією бідою приходить інша. Біда бачить біду по сліду. Таке ж саме значення, як і попереднього прислів’я. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. біда — Безвихідь, безголів'я, безголов'я, бездолля, безнадія, безталання, безталаннячко, безщастя, біди, бідка, бідога, бідонька, бідочка, бідування, горе, горево, горенько, горечко, гризота, жалі, жаль, злигодні, знегіддя, знегода, кривда, лихо, лихоліття... Словник синонімів Вусика
  8. біда — зато́плювати / затопи́ти ли́хо (ро́зум, го́ре, бі́ду і т. ін.) в ча́рці (в горі́лці). Тамувати, приглушувати важкі почуття, думки, притупляти свідомість, надмірно вживаючи алкогольні напої. — Що ж робив він в ті скривджені дні?... Фразеологічний словник української мови
  9. біда — НЕЩА́СТЯ (нещаслива пригода, подія, що завдає кому-небудь страждання; душевний стан людини чи людей або соціально-моральний стан людей, народу, країни, зумовлений нещасливою подією, стражданням і т. ін.), БІДА́, ГО́РЕ підсил., ЛИ́ХО підсил. Словник синонімів української мови
  10. біда — Біда́, -ди́, -ді́, бідо́! Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. біда — Біда, -ди ж. 1) Бѣда, несчастье, горе Від біди поли вріж та тікай. посл. І грім біди не б'є. посл. він є на біді. Онъ въ бѣдѣ. Фр. Пр. 44. тягти біду за хвіст. Бѣдовать, бѣдствовать; жить съ горемъ и нуждою. на біду зійти. Обѣднѣть, впасть въ несчастіе. Словник української мови Грінченка