біда

БІДА́¹, и́, ж.

1. Нещаслива пригода, подія, що завдає кому-небудь страждання; нещастя, лихо.

І голосили ми до Господа, Бога батьків наших. І почув Господь голос наш, і побачив нашу біду, і труд наш, і утиск наш (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Млин меле – мука буде, язик меле – біда буде (Номис);

Кажуть люди: як одна біда йде, то й другу за собою веде (Марко Вовчок);

Чорнобильська аварія сколихнула увесь світ, чорною бідою вкрила українську землю (з публіц. літ.);

Щасливе географічне положення України обернулося для неї бідою (із журн.);

* Образно. Бідою знов небо дихало. Ми в тьмі були (В. Сосюра);

// Труднощі, неприємності.

Тільки що одчинили скриню, в мене в душі похололо: ото, думаю, знайдуть те дороге намисто, що подарував Грегор, то й буде біда (І. Нечуй-Левицький);

До всіх моїх бід за останні часи прилучились іще громадські біди (Леся Українка);

Сплітав [кат] .. добренні зашморги, – запас біди не чинить! (О. Ільченко);

По-моєму, вся біда в світі від песимістів, скептиків, ображених, сірих, озлоблених (О. Бердник);

Малі, нікчемні люди втішаються бідою славних, вона для них мов ліки від заздрощів (Василь Шевчук);

// у знач. пред. Погано кому-небудь, лихо, нещастя з кимсь.

Біда мені, усе слабую та й слабую (М. Коцюбинський);

Був собі горобець. І був би він нічого собі горобчик, та тільки біда, що дурненький він був (Леся Українка).

2. заст. Провина, шкода.

Частенько між людьми буває – Один свою біду на другого звертає (Л. Глібов).

Напи́тувати / напита́ти ли́ха (біди́, го́ря, кло́поту і т. ін.) див. напи́тувати;

Напоро́тися на неприє́мність (на біду́) див. напо́рюватися;

Приво́дити / привести́ до біди́ (на біду́) див. приво́дити.

◇ (1) Біда́ (го́ре) гне (пригина́є) / пригне́ [до [са́мої] землі́] кого – хто-небудь зазнає́ великих труднощів, перебуває у скрутному, безвихідному становищі, страждає від чогось.

Цей одвічний жебрак почував себе гідно навіть тоді, коли біда пригинала його до самої землі (М. Ю. Тарновський);

Нашого дядька ще мало біда гнула, а як скрутить в баранячий ріг – він усе знайде: .. і плуг, і розум (М. Стельмах);

Горе не пригнуло її до землі, а навпаки, викликало приплив нових сил (М. Томчаній);

(2) Біда́ обсі́ла (осі́ла, присі́ла і т. ін.) кого – хто-небудь зазнав злигоднів, неприємностей, горя і т. ін. і довго не може їх позбутися.

– Бачу, що біда осіла чоловіка. З радості люди не стогнуть сичами (П. Панч);

Коли біда присяде тебе, то не до личка буде, і сонце почорніє перед очима (М. Томчаній);

(3) Біда́ прити́сла (прити́снула) кого і без дод. – хто-небудь потрапив у тяжке становище.

[Теофіл (до єпископа):] Про се либонь поміркувати варто, – він [Панса], бачиш, вірити готов. [Парвус:] Ет, слухай! Біда притисне – всі готові вірить, а де він був, як не було біди? (Леся Українка);

(4) Біда́ (скру́та, на́па́сть і т. ін.) принесла́ кого і без дод. – хто-небудь прийшов, приїхав кудись через скрутні обставини.

– Що ж вас принесло: чи сідельце, чи весло? – Біда принесла, – коротко промовив нахмурений Левченко (М. Стельмах);

Гну́тися в три біди́ див. гну́тися;

Зато́плювати / затопи́ти ли́хо (ро́зум, го́ре, біду́ і т. ін.) в ча́рці (в горі́лці) див. зато́плювати²;

Ї́сти біду́ див. ї́сти;

Коли́ б (якби́) ті́льки й ли́ха (го́ря, біди́ і т. ін.) див. ли́хо¹;

Ли́хо (біда́, лиха́ годи́на) його́ (її́, їх і т. ін.) зна́є див. ли́хо¹;

(5) Не біда́ – нічого поганого, страшного; дарма, байдуже.

– Не біда, – поет відмовив, – Як ти й сам з дороги звернеш (Леся Українка);

В горах ми всі хрипіли .. Це не біда (О. Гончар);

Не мину́ти ли́ха (біди́) див. мина́ти;

Не оббере́шся (не обере́шся, не обібра́тися і т. ін.) ли́ха (біди́, кло́поту і т. ін.) див. оббира́тися;

Помогти́ (допомогти́, зара́дити і т. ін.) біді́ (го́рю, ли́ху і т. ін.), див. помага́ти;

Пха́ти вік (біду́, життя́) див. пха́ти;

Стягти́ (стягну́ти) біду́ (кло́піт) див. стяга́ти;

То́рба ли́ха і мішо́к біди́ див. то́рба;

(6) Як (мов, ні́би і т. ін.) біда́ на го́лову, зі сл. з'явитися, звалитися і т. ін. – зовсім несподівано, зненацька (про щось небажане або неприємне).

Вона [дівчина] була безмежно вдячна своїм землякам. Адже, коли б не з'явився, як біда на голову, цей пропащий чорт-поміщик, її ніхто б не виказав ворогам (Ю. Збанацький);

(7) [Як (мов, ні́би і т. ін.[N])[/N]] на [ту] біду́ – зовсім недоречно.

Хліб вийшов липкий .. На біду й борщ вийшов недобрий (І. Нечуй-Левицький);

А тут іще, мов на біду, навчила Анниця писанки писати, – і Маруся ціла потонула в цій забаві (Г. Хоткевич).

БІДА́², и́, ж.

Двоколісний однокінний візок на одну або дві особи.

По дорозі їдуть бідою Михно з Притулою (А. Головко).