бігцем
БІГЦЕ́М, присл., розм.
Те саме, що біго́м, пі́дтюпцем.
А він бігцем, бігцем з кіньми (Сл. Гр.);
Парубки бігцем, не задержуючися [не затримуючись], побігли містом (І. Франко);
Людина майже бігцем прямувала до дверей (О. Копиленко);
// Швидко.
Скосим луг бігцем (з народної пісні);
Обійшов [Дмитро] машину, бігцем кинув оком, чи чогось не пошкодили, і підійшов до Химочки (Г. Епік);
Балашов бігцем піднявся на другий поверх (С. Чорнобривець);
Він бігцем окинув її високий бюст, зустрівся поглядом із зеленими очима, відчувши якусь магнетичну привабливість (О. Бердник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бігцем — бігце́м прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
- бігцем — присл., розм. Те саме, що бігом; підтюпцем. || Швидко. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бігцем — див. бігом; швидко Словник синонімів Вусика
- бігцем — БІГО́М (про людей — швидко пересуваючись на ногах), БІГЦЕ́М розм., БІ́ГМА розм. рідше, РИ́ССЮ розм., БІЖКА́ розм. рідко, БІЖКО́М розм. рідко. Поодинокі наймички бігом доганяють групу (Ю. Словник синонімів української мови
- бігцем — Бігце́м, біго́м, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- бігцем — БІГЦЕ́М, присл., розм. Те саме, що біго́м. А він бігцем, бігцем з кіньми (Сл. Гр.); Парубки бігцем, не задержуючися, побігли містом (Фр., V, 1951, 74); Людина майже бігцем прямувала до дверей (Коп., Лейтенанти, 1947, 189); // Швидко. Словник української мови в 11 томах
- бігцем — Бігцем нар. Бѣгомъ. А він бігцем, бігцем з кіньми. Камен. у. Словник української мови Грінченка