1. Великий тлумачний словник сучасної мови

бігцем

бігце́м

присл., розм.

Те саме, що бігом; підтюпцем.

|| Швидко.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бігцем — бігце́м прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. бігцем — БІГЦЕ́М, присл., розм. Те саме, що біго́м, пі́дтюпцем. А він бігцем, бігцем з кіньми (Сл. Гр.); Парубки бігцем, не задержуючися [не затримуючись], побігли містом (І. Франко); Людина майже бігцем прямувала до дверей (О. Копиленко); // Швидко. Словник української мови у 20 томах
  3. бігцем — див. бігом; швидко Словник синонімів Вусика
  4. бігцем — БІГО́М (про людей — швидко пересуваючись на ногах), БІГЦЕ́М розм., БІ́ГМА розм. рідше, РИ́ССЮ розм., БІЖКА́ розм. рідко, БІЖКО́М розм. рідко. Поодинокі наймички бігом доганяють групу (Ю. Словник синонімів української мови
  5. бігцем — Бігце́м, біго́м, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. бігцем — БІГЦЕ́М, присл., розм. Те саме, що біго́м. А він бігцем, бігцем з кіньми (Сл. Гр.); Парубки бігцем, не задержуючися, побігли містом (Фр., V, 1951, 74); Людина майже бігцем прямувала до дверей (Коп., Лейтенанти, 1947, 189); // Швидко. Словник української мови в 11 томах
  7. бігцем — Бігцем нар. Бѣгомъ. А він бігцем, бігцем з кіньми. Камен. у. Словник української мови Грінченка