скрут
СКРУТ¹, у, ч., розм. Те саме, що скру́та.
— — В мене велике господарство, в мене великий скрут; я не вмію до півдня спати, а з півдня по хатах походжати та люльку смоктати,— дзигорала [цокотала] Онися над правим вухом у Балабухи (Н.-Лев., III, 1956, 177);
Ми отак молоком більше перебиваємося, бо такий скрут — ніколи ще такого не було… (Кос., Новели, 1962, 113).
До скру́ту тре́ба — конче потрібно, необхідно.
Туди [додому] він не часто забігав; хіба вже до скруту чого треба, то зайде (Мирний, III, 1954, 67);
Як прийшло́сь (при́йдеться, припаде́ і т. ін.) до скру́ту кому — коли було (буде) важко, у важкий час, у важких обставинах.
Отак тепер і зо мною сталось. Було, на собаку кинь, то влучиш друга, а як прийшлось до скруту, то святий їх знає, де вони поділись! (Шевч., VI, 1957, 45);
[2-й чоловік:] Як припаде тобі саме до скруту, от тоді той глитай і притириться в гості, ну і муситимеш накинути процент!.. (Кроп., І, 1958, 479).
СКРУТ², у, ч., діал.
1. Поворот.
Вона, плачучи, гляділа за ним з містка, поки не щез на скруті за горбочком (Фр., І, 1955, 364);
Коли з’їздили в лісі з гори, вдарилося колесо на скруті до сухого пня, а віз перевернувся (Март., Тв., 1954, 221).
2. Петля, кільце, виток.
Шумить і грізно б’ється о каміння ріка Стрий, перепливаючи срібною гадюкою в три скрути невеличке гірське село (Фр., III, 1950, 7).
Значення в інших словниках
- скрут — Скрут: — закут, місце, де, їдучи, повертають у бік [V] — поворот [51;52] Словник з творів Івана Франка
- скрут — скрут 1 іменник чоловічого роду скрута розм. скрут 2 іменник чоловічого роду поворот, петля діал. Орфографічний словник української мови
- скрут — див. ПОВОРОТ, СКРУТА; (кишок) Г. заворот; ОК. петля, кільце, виток. Словник синонімів Караванського
- скрут — див. біда Словник синонімів Вусика
- скрут — I -у, ч., розм. Те саме, що скрута. До скруту треба — конче потрібно, необхідно. Як прийшлось до скруту кому — коли було тяжко, у скрутні часи, за складних обставин. II -у, ч., зах. 1》 Поворот. Скрут рейок. 2》 Петля, кільце, виток. Великий тлумачний словник сучасної мови
- скрут — СКРУТ¹, у, ч., розм. Те саме, що скру́та. – В мене велике господарство, в мене великий скрут; я не вмію до півдня спати, а з півдня по хатах походжати та люльку смоктати, – дзигорала [цокотала] Онися над правим вухом у Балабухи (І. Словник української мови у 20 томах
- скрут — скрут поворот (ст): Аж на скруті вулиці, що вела до пошти, вона машинально зупинилася (Франко) ◊ скрут кишок → кишка Лексикон львівський: поважно і на жарт
- скрут — ТРУ́ДНОЩІ мн. (чого, які і без додатка — скрутні, важкі обставини, в яких щось відбувається, триває), УТРУ́ДНЕННЯ, СКРУ́ТА, СКРУТ розм., ТРУДНА́ЦІЯ розм., ТРУДНО́ТА розм. Словник синонімів української мови
- скрут — Скрут, -ту, в -ті Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- скрут — Скрут, -ту м. 1) = скрута. Сим. 204. До скруту як прийшлося, а він тоді: батечку, голубчику, не буду вже! Канев. у. Ой скрут же мій та й дуже важкий: що ж я маю робити. Канев. у. До пристані прибудеш, дорожний скрут, нудьгу забудеш. Мкр. Г. 43. Словник української мови Грінченка