скрут

ТРУ́ДНОЩІ мн. (чого, які і без додатка — скрутні, важкі обставини, в яких щось відбувається, триває), УТРУ́ДНЕННЯ, СКРУ́ТА, СКРУТ розм., ТРУДНА́ЦІЯ розм., ТРУДНО́ТА розм. Він чесно йшов дорогою життя, в путі важкій у бурю і негоду не скаржився на труднощі походу (І. Гончаренко); Трудно, звичайно, й зараз, але трудно зовсім якось по-іншому, бо знаєш тепер, заради чого доводиться скруту переживати (О. Гончар); Ми отак молоком більше перебиваємося, бо такий скрут — ніколи ще такого не було... (Г. Косинка); З великим запалом узявся він до праці; усі труднації, всі перешкоди тільки заохочували його (М. Коцюбинський); — Я вже давно живу в Одесі і вмію й по-вашому говорити, — обізвалась Гликерія, — трудно було навчитися, але я таки перемогла трудноту й навчилась (І. Нечуй-Левицький). — Пор. зли́годні.

ПЕТЛЯ́ (частина мотузки, ремінця тощо, складена кільцем), ПЕТЕ́ЛЬКА, СКРУТ діал., СКРУ́ТЕЛЬ (СКРУ́ТІЛЬ) діал.; ЗА́ШМОРГ (кільце, що затягується). Вершник схилився з сідла і зручним помахом свого петлею скрученого батога підхопив хижака з землі (О. Досвітній); Довго уникав обережний птах підступної петельки, а потім все-таки впіймався (О. Донченко); Мов Лаокоон серед змій, Так люд увесь в тих путах в'ється... Ох, і коли ж той скрут страшний На тілі велетня порветься? (І. Франко); Вуж, високо піднявши голову, з силою стискає своїми величезними скрутелями добичу (І. Франко); Обережно намацав (льотчик) на вікні ручку, прив'язав до неї шматок стропа й заходився робити зашморг (Ю. Яновський).

ПЕТЛЯ́ (рух по замкненій або напівзамкненій лінії; така лінія), СКРУТ діал., СКРУ́ТЕЛЬ (СКРУ́ТІЛЬ) діал., ЗВІЙ рідше, ЗА́ШМОРГ рідше. Вона залишала на мокрому піску петлі своїх слідів, подібних до вишитих візерунків на полотняному рушнику (О. Донченко); Бистро шумить і грізно б'ється о каміння ріка Стрий, перепливаючи срібною гадюкою в три скрути невеличке гірське село (І. Франко); Ріка заплутує свої звої на Красній долині (О. Ільченко); Тут нова, ще безіменна вулиця робить зашморг до Виноградної (Ю. Смолич). — Пор. 1. за́крут.

ПОВОРО́Т (ПОВОРІ́Т) (місце, де дорога, вулиця тощо повертає, відхиляється вбік), ЗВОРО́Т, ЗАВОРО́Т, ЗА́КРУТ, ВИ́ГИН, КОЛІ́НО, ВИ́ВЕРТ розм., О́БЕРТ розм., ПОВОРО́ТКА розм., СКРУТ діал. "Ось сюди, — показувала, завмираючи пересохлим голосом, пригнувшись на передньому сидінні, .. — тут поворот у двір, ось цей будинок" (О. Забужко); І раптом я спиняюсь на звороті — З-під ніг тропа, мов птиця, рве свій лет (М. Бажан); Діти не обходили озера й великого річкового завороту: вони йшли навпростець (З. Тулуб); Поет сідав на лаві в саду. Вибрав таку, з якої було б видно і голубі закрути Дніпра, і безкраю задніпровську далину (Т. Масенко); Головна вулиця з-за вигину вибігає напрямець і спускається під берег (І. Чендей); Коридор несподівано прорізався коротким бічним коліном, там був ще один ліфт (П. Загребельний); Виверти доріг; Мерехтіло, як світляк перед Купайлом, зелене світло. З кожним обертом стежки воно неначе перебігало в оксамитній темряві (Дніпрова Чайка); Пан Микола.. не зауважив, як із-за поворотки з'явилась його дружина (Олена Пчілка); На скруті двох перехресних вулиць Шариївна, поправляючи берет, непомітно обернулась (Ірина Вільде).

ПОВОРО́Т (ПОВОРІ́Т) (рух по кривій), ЗВОРО́Т, ЗАВОРО́Т, ВИ́ВЕРТ розм., О́БЕРТ розм., ОБЕРТА́С розм., СКРУТ діал.; ВІРА́Ж (літака, автомобіля тощо). Степан Васильович, мов заєць, петляє з вулички у вуличку, робить несподівані повороти (М. Стельмах); Зробивши ще один повільний крутий зворот з гори, танк немов підстрибнув (О. Копиленко); Тачанки вилетіли з обох боків, помчали скажено вперед і, зробивши кожна красивий заворот, застрочили відразу всі шістнадцять кулеметами (Ю. Яновський); І от якийсь легенький пантерячий скік (літака), виверт якийсь ледве помітний (Остап Вишня); Підкинуло (літак). Здригнулось. Зашкребло. Затнувся подих. Оберт. Шарудіння. В ілюмінатор щільно влип Павло (М. Бажан); Забрав (Михайлик) у неї ковзани, присвиснув і, хизуючись, помчав.. з такими викрутасами та обертасами, що аж навколо затанцювали верболози й верби (М. Стельмах); Коли з'їздили в лісі з гори, вдарилося колесо на скруті до сухого пня, а віз перевернувся (Лесь Мартович); Від головного входу летіла до дирекції чорна "Волга", зробивши крутий віраж, скреготнула гальмами коло Карналя (П. Загребельний).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скрут — Скрут: — закут, місце, де, їдучи, повертають у бік [V] — поворот [51;52] Словник з творів Івана Франка
  2. скрут — скрут 1 іменник чоловічого роду скрута розм. скрут 2 іменник чоловічого роду поворот, петля діал. Орфографічний словник української мови
  3. скрут — див. ПОВОРОТ, СКРУТА; (кишок) Г. заворот; ОК. петля, кільце, виток. Словник синонімів Караванського
  4. скрут — див. біда Словник синонімів Вусика
  5. скрут — I -у, ч., розм. Те саме, що скрута. До скруту треба — конче потрібно, необхідно. Як прийшлось до скруту кому — коли було тяжко, у скрутні часи, за складних обставин. II -у, ч., зах. 1》 Поворот. Скрут рейок. 2》 Петля, кільце, виток. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. скрут — СКРУТ¹, у, ч., розм. Те саме, що скру́та. – В мене велике господарство, в мене великий скрут; я не вмію до півдня спати, а з півдня по хатах походжати та люльку смоктати, – дзигорала [цокотала] Онися над правим вухом у Балабухи (І. Словник української мови у 20 томах
  7. скрут — скрут поворот (ст): Аж на скруті вулиці, що вела до пошти, вона машинально зупинилася (Франко) ◊ скрут кишок → кишка Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. скрут — Скрут, -ту, в -ті Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. скрут — СКРУТ¹, у, ч., розм. Те саме, що скру́та. — — В мене велике господарство, в мене великий скрут; я не вмію до півдня спати, а з півдня по хатах походжати та люльку смоктати,— дзигорала [цокотала] Онися над правим вухом у Балабухи (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  10. скрут — Скрут, -ту м. 1) = скрута. Сим. 204. До скруту як прийшлося, а він тоді: батечку, голубчику, не буду вже! Канев. у. Ой скрут же мій та й дуже важкий: що ж я маю робити. Канев. у. До пристані прибудеш, дорожний скрут, нудьгу забудеш. Мкр. Г. 43. Словник української мови Грінченка