скупувати

Скупувати, -пую, -єш

гл. Скупиться. К. МБ. XII. 277. Ой ти, мамо, не скупуй, поганого не купуй. н. п. Хто скупує, той двічи купує. посл.

Значення в інших словниках

1. скупувати — скупува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. скупувати — -ую, -уєш, недок. Те саме, що скупитися I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. скупувати — СКУПУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Те саме, що скупи́тися¹. Хто скупує, той двічі купує (Сл. Б. Грінченка); Не скупую я ніколи для гостей (М. Рильський).  Словник української мови у 20 томах
4. скупувати — СКУПИ́ТИСЯ на що, без додатка і з інфін. (неохоче витрачати що-небудь, уникати витрат), СКУПУВА́ТИ рідше, ТРУСИ́ТИСЯ над чим і без додатка, підсил., ТРЕМТІ́ТИ над чим, підсил., ДРИЖА́ТИ підсил., ТРЯСТИ́СЯ над чим, підсил. розм. — Док.  Словник синонімів української мови
5. скупувати — СКУПУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Те саме, що скупи́тися¹ Хто окупує, той двічі купує (Сл. Гр.); Не скупую я ніколи для гостей (Рильський, І, 1960, 256).  Словник української мови в 11 томах