слупець

Слуп, -па

м.

1) Столбъ. Харьк., Кіев. Подол.

2) Полоса воловьей выдѣланной шкуры вдоль спины, идущая на подошвы. Волч. у. ум. слупе́ць, слупик, слупчик.

Значення в інших словниках

1. слупець — слупе́ць іменник чоловічого роду, істота стовп рідко  Орфографічний словник української мови
2. слупець — -пця, ч., заст. Зменш.-пестл. до слуп.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. слупець — СЛУПЕ́ЦЬ, пця́, ч., заст. Зменш.-пестл. до слуп. Супрун без торгу купив половину добрячого середового слупця (М. Стельмах).  Словник української мови у 20 томах
4. слупець — СЛУПЕ́ЦЬ, пця́, ч., заст. Зменш.-пестл. до слуп. Супрун без торгу купив половину добрячого середового слупця (Стельмах, II, 1962, 114).  Словник української мови в 11 томах