Значення в інших словниках
-
слупець —
слупе́ць іменник чоловічого роду, істота стовп рідко
Орфографічний словник української мови
-
слупець —
СЛУПЕ́ЦЬ, пця́, ч., заст. Зменш.-пестл. до слуп. Супрун без торгу купив половину добрячого середового слупця (М. Стельмах).
Словник української мови у 20 томах
-
слупець —
СЛУПЕ́ЦЬ, пця́, ч., заст. Зменш.-пестл. до слуп. Супрун без торгу купив половину добрячого середового слупця (Стельмах, II, 1962, 114).
Словник української мови в 11 томах
-
слупець —
Слуп, -па м. 1) Столбъ. Харьк., Кіев. Подол. 2) Полоса воловьей выдѣланной шкуры вдоль спины, идущая на подошвы. Волч. у. ум. слупе́ць, слупик, слупчик.
Словник української мови Грінченка