слуп

-а, ч., заст.

Стовп.

|| чого. Опора склепіння будь-якої споруди, будівлі.

Значення в інших словниках

1. слуп — слуп іменник чоловічого роду стовп рідко  Орфографічний словник української мови
2. слуп — А, ч., заст. Стовп. Уже нема ні матері, ні батька, ні сина, ні дружини, ні сестри, лише вельможний вітер походжає, перевіваючи зотлілі слупи. (ЧТ:97).  Словник поетичної мови Василя Стуса
3. слуп — СЛУП, а, ч., заст. 1. Стовп. Кайдаш прикупив трохи колодок, щоб поставить Карпові хату .. Тільки почалася надворі весна, він закопав слупи (І. Нечуй-Левицький); День за днем, як у казці. Ось уже й основа біліє, і слупи височать.., глину баби місять...  Словник української мови у 20 томах
4. слуп — слуп 1. стовп (ст) 2. вул. шибениця (ст) ◊ кна́яти під слуп вул. іти на шибеницю (ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. слуп — СТОВП (колода або товстий брус, поставлені вертикально), СЛУП заст., ШУ́ЛА діал.; ВЕРСТВА́ (в старовину на шляху для позначення відстані); ПРИ́СОХ заст. (стовп у клуні чи іншій будівлі для підтримування покрівлі).  Словник синонімів української мови
6. слуп — Слуп, -па; -пи, -пів = стовп  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. слуп — СЛУП, а, ч., заст. Стовп. Кайдаш прикупив трохи колодок, щоб поставить Карпові хату.. Тільки почалася надворі весна, він закопав слупи (Н.-Лев., II, 1956, 305); День за днем, як у казці. Ось уже й основа біліє, і слупи височать..  Словник української мови в 11 томах