слутий

Слутий, слутавий, -а, -е

1) Увѣчный, частью разслабленный, отчасти параличный. Желех.

2) Дураковатый. Вх. Зн. 64.

Значення в інших словниках

1. слутий — див. слутавий.  Великий тлумачний словник сучасної мови