1. Словник української мови Грінченка

слутий

Слутий, слутавий, -а, -е

1) Увѣчный, частью разслабленный, отчасти параличный. Желех.

2) Дураковатый. Вх. Зн. 64.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. слутий — див. слутавий. Великий тлумачний словник сучасної мови