соромити

Соро́мити, -млю, -миш

гл. Срамить, стыдить.

Значення в інших словниках

1. соромити — соро́мити дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. соромити — (кого) присоромлювати, докоряти <�вичитувати, колоти очі> кому, с. ганьбити, неславити, осоромлювати, укривати соромом, р. стидати; (бентежити) засоромлювати, завдавати сорому, зап. конфузити; док. ПРИСОРОМИТИ, утерти носа.  Словник синонімів Караванського
3. соромити — -млю, -миш; мн. соромлять; недок., перех. 1》 Докоряти кому-небудь, висміювати когось за що-небудь, викликаючи в ньому почуття сорому. 2》 Робити, чинити кому-небудь сором (у 2 знач.); безчестити, ганьбити. 3》 Ставити в незручне становище; викликати замішання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. соромити — СОРО́МИТИ, млю, миш; мн. соро́млять; недок., кого. 1. Докоряти кому-небудь, висміювати когось за що-небудь, викликаючи в ньому почуття сорому. Було як ще твереза Настя, то пані умисне її соромить: – От дівка.., от ледащиця!...  Словник української мови у 20 томах
5. соромити — ГАНЬБИ́ТИ (негідними вчинками, поведінкою вкривати ганьбою себе, своє чесне ім'я, рід і т. ін.), БЕЗЧЕ́СТИТИ, ЗНЕСЛА́ВЛЮВАТИ, НЕСЛА́ВИТИ, СОРО́МИТИ, ОСОРО́МЛЮВАТИ, КОМПРОМЕТУВА́ТИ, ПОГА́НИТИ, ОПОГА́НЮВАТИ (ОБПОГА́НЮВАТИ), ЧОРНИ́ТИ, ОЧО́РНЮВАТИ...  Словник синонімів української мови
6. соромити — СОРО́МИТИ, млю, миш; мн. соро́млять; недок., перех. 1. Докоряти кому-небудь, висміювати когось за що-небудь, викликаючи в ньому почуття сорому. Було як ще твереза Настя, то пані умисне її соромить: — От дівка.., от ледащиця!...  Словник української мови в 11 томах