спасеник

Спасеник, -ка

м.

1) Спасающій свою душу, праведникъ, угодникъ. К. Бай. 118. К. ЦН. 290.

2) Говѣльщикъ, спасающійся. Спасеники ідуть до церкви.

Значення в інших словниках

1. спасеник — Те саме, що сповідник 2  Словник церковно-обрядової термінології