спина

Спина, -ни

ж. Спина. Кров дзюркотить, булькотить з спини. ЗОЮР. I. 146. ум. спинка, спи́ночка.

Значення в інших словниках

1. спина — (задня частина тулуба людини) хребет, розм. горб.  Словник синонімів Полюги
2. спина — спи́на іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
3. спина — ф. хребет, горб, ФР. плечі, (на рівні пояса) поперек, (нижче) ЕВ. сідниця, ф. задниця; З. П. інший <�задній> бік, тил, хвіст <н. у спину ворогу>; спинка.  Словник синонімів Караванського
4. спина — [спина] -ние, д. і м. -н'і  Орфоепічний словник української мови
5. спина — -и, ж. 1》 Задня частина тулуба людини від шиї до крижів. || Верхня частина тулуба тварини. || у знач. присл. спиною. Повернувшись обличчям у бік, протилежний кому-, чому-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. спина — СПИ́НА, и, ж. 1. Задня частина тулуба людини від шиї до крижів. Високий стан [Пріськи] осів, пряма спина зігнулася в дугу (Панас Мирний); Зінькові так полегшало, що він уже сидів на ліжкові з закладеною за спину подушкою (Б. Грінченко); – Стій!...  Словник української мови у 20 томах
7. спина — (-и) ж.  Словник жарґонної лексики української мови
8. спина — (аж) моро́з дере́ (подира́є, пробира́є і т. ін.) / поде́р (подра́в, пробра́в і т. ін.) по спи́ні (по шкі́рі, за пле́чі і т. ін.) кого, у кого і без додатка.  Фразеологічний словник української мови
9. спина — СПИ́НА (задня частина тулуба людини), ХРЕБЕ́Т розм., ГОРБ розм., ХРЕБТИ́НА розм., ХОРБА́К діал. Чіпка лежить на спині, дивиться в блакитне небо (Панас Мирний); — Стій! — раптом штовхнув він візника в спину, — не бачиш, приїхав (М.  Словник синонімів української мови
10. спина — Спи́на, -ни, -ні; спи́ни, спин  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. спина — СПИ́НА, и, ж. 1. Задня частина тулуба людини від шиї до крижів. Високий стан [Пріськи] осів, пряма спина зігнулася в дугу (Мирний, III, 1954, 14); Зінькові так полегшало, що він уже сидів на ліжкові з закладеною за спину подушкою (Гр.  Словник української мови в 11 томах