сплячий

Сплячий, сплящий, -а, -е

Сонный, спящій. Добре, що не спав, а як би на сплячого напали вовки, то б були розірвали. Камен. у.

Значення в інших словниках

1. сплячий — спля́чий 1 дієприкметник від: спа́ти спля́чий 2 прикметник нерухомий; млявий тощо спля́чий 3 іменник чоловічого роду, істота той, хто спить  Орфографічний словник української мови
2. сплячий — див. СОННИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. сплячий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. теп. ч. до спати. || у знач. ім. сплячі, -чих, мн. (одн. сплячий, -чого, ч.; спляча, -чої, ж.).Ті, що сплять. 2》 у знач. прикм. Який перебуває у стані повного спокою, нерухомий. || розм. Позбавлений жвавості, бадьорості; млявий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. сплячий — СПЛЯ́ЧИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до спа́ти. Просто проти дверей, на блакитній ковдрі ліжка спокійно [лежить] спляча Галя (І. Кочерга); До узголів'я сплячих поруч Остапа і Андрія схилилася мати (О.  Словник української мови у 20 томах
5. сплячий — Спля́чий, -ча, -че; -чі, -чих  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. сплячий — СПЛЯ́ЧИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. теп. ч. до спа́ти. Просто проти дверей, на блакитній ковдрі ліжка спокійно [лежить] спляча Галя (Коч., II, 1956, 465); До узголів’я сплячих поруч Остапа і Андрія схилилася мати (Довж.  Словник української мови в 11 томах