сплячий

спля́чий

-а, -е.

1》 Дієприкм. акт. теп. ч. до спати.

|| у знач. ім. сплячі, -чих, мн. (одн. сплячий, -чого, ч.; спляча, -чої, ж.).Ті, що сплять.

2》 у знач. прикм. Який перебуває у стані повного спокою, нерухомий.

|| розм. Позбавлений жвавості, бадьорості; млявий.

|| Який не проявляє себе.

Спляча брунька — брунька, що звичайно не розвивається у пагін.

3》 у знач. прикм., розм. Який викликає сон; снотворний.

Значення в інших словниках

1. сплячий — спля́чий 1 дієприкметник від: спа́ти спля́чий 2 прикметник нерухомий; млявий тощо спля́чий 3 іменник чоловічого роду, істота той, хто спить  Орфографічний словник української мови
2. сплячий — див. СОННИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. сплячий — СПЛЯ́ЧИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до спа́ти. Просто проти дверей, на блакитній ковдрі ліжка спокійно [лежить] спляча Галя (І. Кочерга); До узголів'я сплячих поруч Остапа і Андрія схилилася мати (О.  Словник української мови у 20 томах
4. сплячий — Спля́чий, -ча, -че; -чі, -чих  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. сплячий — СПЛЯ́ЧИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. теп. ч. до спа́ти. Просто проти дверей, на блакитній ковдрі ліжка спокійно [лежить] спляча Галя (Коч., II, 1956, 465); До узголів’я сплячих поруч Остапа і Андрія схилилася мати (Довж.  Словник української мови в 11 томах
6. сплячий — Сплячий, сплящий, -а, -е Сонный, спящій. Добре, що не спав, а як би на сплячого напали вовки, то б були розірвали. Камен. у.  Словник української мови Грінченка