сповідниця

Сповідниця, -ці

ж. Въ сказкѣ: палка, дубина, которою священникъ билъ чабана, предполагавшаго, что такъ производится исповѣдь, почему и давшаго палкѣ такое названіе. Мнж. 105.

Значення в інших словниках

1. сповідниця — Спові́дниця: — відокремлене місце в церкві, де сповідаються [51] — сповідальниця, місце (комірчина), де сповідають [II]  Словник з творів Івана Франка
2. сповідниця — спові́дниця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. сповідниця — І сповідальниця жін. до сповідник 2  Словник церковно-обрядової термінології
4. сповідниця — -і. Жін. до сповідник 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. сповідниця — СПОВІ́ДНИЦЯ, і, ж. Жін. до спові́дник 2.  Словник української мови у 20 томах
6. сповідниця — СПОВІ́ДНИЦЯ, і, ж. Жін. до спові́дник 2.  Словник української мови в 11 томах