сповідниця
Сповідниця, -ці
ж. Въ сказкѣ: палка, дубина, которою священникъ билъ чабана, предполагавшаго, что такъ производится исповѣдь, почему и давшаго палкѣ такое названіе. Мнж. 105.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сповідниця — Спові́дниця: — відокремлене місце в церкві, де сповідаються [51] — сповідальниця, місце (комірчина), де сповідають [II] Словник з творів Івана Франка
- сповідниця — спові́дниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- сповідниця — І сповідальниця жін. до сповідник 2 Словник церковно-обрядової термінології
- сповідниця — -і. Жін. до сповідник 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- сповідниця — СПОВІ́ДНИЦЯ, і, ж. Жін. до спові́дник 2. Словник української мови у 20 томах
- сповідниця — СПОВІ́ДНИЦЯ, і, ж. Жін. до спові́дник 2. Словник української мови в 11 томах