1. Словник української мови в 11 томах

сповідниця

СПОВІ́ДНИЦЯ, і, ж. Жін. до спові́дник 2.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сповідниця — Спові́дниця: — відокремлене місце в церкві, де сповідаються [51] — сповідальниця, місце (комірчина), де сповідають [II] Словник з творів Івана Франка
  2. сповідниця — спові́дниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. сповідниця — І сповідальниця жін. до сповідник 2 Словник церковно-обрядової термінології
  4. сповідниця — -і. Жін. до сповідник 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. сповідниця — СПОВІ́ДНИЦЯ, і, ж. Жін. до спові́дник 2. Словник української мови у 20 томах
  6. сповідниця — Сповідниця, -ці ж. Въ сказкѣ: палка, дубина, которою священникъ билъ чабана, предполагавшаго, что такъ производится исповѣдь, почему и давшаго палкѣ такое названіе. Мнж. 105. Словник української мови Грінченка