спогонити
Спогони́ти, -ню́, -ниш
гл. Догнать, настигнуть. Нещасливая година Прокопонька спогонила. Kolb. II. 54.
Словник української мови ГрінченкаСпогони́ти, -ню́, -ниш
гл. Догнать, настигнуть. Нещасливая година Прокопонька спогонила. Kolb. II. 54.
Словник української мови Грінченка