споживок

Споживок, -вку

м. Потребленіе. Рабу і спродував людям.... а то й собі на споживок ішла. МВ. ІІ. 75.

Значення в інших словниках

1. споживок — спожи́вок іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. споживок — див. їда  Словник синонімів Вусика
3. споживок — -вку, ч. Уживання для їжі; споживання. || Їжа, харчі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. споживок — СПОЖИ́ВОК, вку, ч. Уживання для їжі; споживання. Привозив [родич] було рибу й спродував людям – хто попросить, а то й собі на споживок ішла (Марко Вовчок); – Наказав вельможа, що як тільки слуги прогавлять і допустять до того...  Словник української мови у 20 томах
5. споживок — Ї́ЖА (те, що їдять люди, тварини), ЇДА́ розм., ПОЖИ́ВА розм., ПОЖИ́ВОК розм., ПОКО́РМ розм., СПОЖИ́ВА розм., ПОТРА́ВА рідше, СПОЖИ́ВОК рідше, СПОЖИ́ТОК рідко, ЇСТВО́ заст., ЇДЛО́ діал., З'Ї́ЖА діал., ПОЖИ́ТОК діал.; СТРА́ВА, ЇСТІВНЕ́, ЗАЖИ́ВОК заст.  Словник синонімів української мови
6. споживок — СПОЖИ́ВОК, вку, ч. Уживання для їжі; споживання. Привозив [родич] було рибу й спродував людям — хто попросить, а то й собі на споживок ішла (Вовчок, І, 1955, 181); — Наказав вельможа, що як тільки слуги прогавлять і допустять до того...  Словник української мови в 11 томах