Значення в інших словниках
-
спокута —
споку́та іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
спокута —
-и, ж. Відбування покарання за вчинення злочину, провини і т. ін.; каяття.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
спокута —
СПОКУ́ТА, и, ж. Відбування покарання за вчинення злочину, провини і т. ін.; каяття. [Павло:] Нагрішив уволю, пора каятись. Тільки не знаю, чи стачить господь віку на спокуту? (М.
Словник української мови у 20 томах
-
спокута —
У християнстві визволення людини з неволі зла й гріха Ісусом Христом, який дає своє життя як викуп; у вузькому значенні містерія життя Ісуса, який своїм послухом Богові виправляє непослух людини (гріх) щодо Бога; с. є наслідком страждання і смерті Ісуса на хресті.
Універсальний словник-енциклопедія
-
спокута —
СПОКУТА — один із фундаментальних етичних принципів, вироблених людством. Ідея С. ґрунтується на припущенні, що людина внаслідок своєї недосконалості і невиправно гріховної природи може свідомо чи несвідомо чинити зло, відступати від блага...
Філософський енциклопедичний словник
-
спокута —
КАЯТТЯ́ (визнання своєї провини, вияв жалю з приводу якогось свого помилкового, небажаного вчинку), КА́ЯННЯ, РОЗКА́ЯННЯ, ПОКАЯ́ННЯ, ПОКУ́ТА, СПОКУ́ТА. Є каяття, та вороття немає (Л.
Словник синонімів української мови
-
спокута —
СПОКУ́ТА, и, ж. Відбування покарання за вчинення злочину, провини і т. ін.; каяття. [Павло:] Нагрішив уволю, пора каятись. Тільки не знаю, чи стачить господь віку на спокуту? (Кроп.
Словник української мови в 11 томах