спонадити

Спонаджувати, -джую, -єш

сов. в. спонадити, -джу, -диш, гл. Пріучать, пріучить, дать волю. Спонадили його так, що й слова не кажи: бо старшина я. Канев. у.

Значення в інших словниках

1. спонадити — Спона́дити, -на́джу, -на́диш, -дять  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)