спотикач
Спотикач, -чу
м. Родъ настойки. Оставалась пляшка спотикачу. Котл. МЧ. 470.
2) Толчекъ, подзатыльникъ. Спотикача як дав.
Словник української мови ГрінченкаСпотикач, -чу
м. Родъ настойки. Оставалась пляшка спотикачу. Котл. МЧ. 470.
2) Толчекъ, подзатыльникъ. Спотикача як дав.
Словник української мови Грінченка