спотикач
СПОТИ́КАЧ, у, ч.
1. Горілка або спирт, настояний на мускатному горісі і прянощах.
[Михайло:] Оставалась пляшка спотикачу. Піди ж [Тетяно], принеси (І. Котляревський);
– Я його, знаєте, запросив кілька разів до себе, .. почастував наливкою та добрим спотикачем (І. Нечуй-Левицький).
2. Місце, де спотикаються.
В Городищі спотикачі, Тини й перелази (Л. Глібов).
Словник української мови (СУМ-20)