спроба —
спро́ба іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
спроба —
СПРОБА – ПРОБА Спроба. 1. Намагання зробити щось при відсутності впевненості в досягненні успіху: спроба заволодіти плацдармом. 2. Дослід. 3. Те саме, що проба 1. Проба.
Літературне слововживання
спроба —
-и, ж. 1》 Намагання зробити щось за відсутності впевненості в досягненні успіху. || Намагання здійснити що-небудь за відсутності досвіду й уміння. 2》 Перевірка, випробування властивостей, якостей і т. ін. чого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
спроба —
СПРО́БА, и, ж. 1. Намагання зробити щось при відсутності впевненості в досягненні успіху. Полк їхній в упертих неодноразових спробах заволодіти Каховським плацдармом порідів ледве чи не на половину (О.
Словник української мови у 20 томах
спроба —
про́ба (рідше спро́ба) пера́. Перший твір, перша наукова праця і т. ін. Пригадую собі таке перше оповідання — “Страшний свідок”, чистої води пробу пера, на цілком пусту романтичну тему (М.
Фразеологічний словник української мови
спроба —
ДО́СЛІД (відтворення певного явища або спостереження за явищем з метою наукового вивчення), ЕКСПЕРИМЕ́НТ, ДОСЛІ́ДЖЕННЯ, СПРО́БА. — Чи не ви ж ото випитуєте його щоденно про мої досліди? Коли посадовили, та якої температури ґрунт, та що клали в лунки, га?...
Словник синонімів української мови
спроба —
Спро́ба, -би, -бі; спро́би, спроб
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
спроба —
СПРО́БА, и, ж. 1. Намагання зробити щось при відсутності впевненості в досягненні успіху. Полк їхній в упертих неодноразових спробах заволодіти Каховським плацдармом порідів ледве чи не на половину (Гончар, Таврія..
Словник української мови в 11 томах