співонути

Співонути, -ну, -неш

гл. Сразу громко запѣть. Раптом як співоне! дзвінко-тоненько. МВ. (О. 1862. III. 64).

Значення в інших словниках

1. співонути — співону́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. співонути — -ну, -неш, док., розм. Дуже голосно заспівати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. співонути — СПІВОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм. Дуже голосно заспівати. Здіймається веселий гамір: “Оце взяв! Оце співонув!”. Швидко коло бурлаки збивається коло, починають йому підспівувать (С. Васильченко).  Словник української мови у 20 томах
4. співонути — СПІВОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм. Дуже голосно заспівати. Здіймається веселий гамір: «Оце взяв! Оце співонув!». Швидко коло бурлаки збивається коло, починають йому підспівувать (Вас., III, 1960, 439).  Словник української мови в 11 томах