Словник української мови Грінченка

спішитися

Спіши́тися, -шу́ся, -ши́шся

гл. Торопиться. Іде до неї, не спішиться. ЛІВ. II. 170.

Словник української мови Грінченка

Значення в інших словниках

  1. спішитися — спі́шитися дієслово доконаного виду зробитися пішим спіши́тися дієслово недоконаного виду поспішати розм.  Орфографічний словник української мови
  2. спішитися — див. спішити  Словник синонімів Вусика
  3. спішитися — I сп`ішитисядив. спішуватися. II спіш`итися-шуся, -шишся, недок., розм. Те саме, що спішити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. спішитися — СПІ́ШИТИСЯ див. спі́шуватися. СПІШИ́ТИСЯ, шу́ся, ши́шся, недок., розм. Те саме, що спіши́ти. Мартоха немов спішилася натішитись сею дитиною і пестила її так, що Пріська з Улянкою аж зненавиділи мазуху (Леся Українка); Тарас спішився з від'їздом...  Словник української мови у 20 томах
  5. спішитися — СХО́ДИТИ (іти донизу по дорозі, стежці, сходах і т. ін.), ЗІХО́ДИТИ рідше, СПУСКА́ТИСЯ, ОПУСКА́ТИСЯ, ЗСТУПА́ТИ діал.; ВИХО́ДИТИ, ВИСА́ДЖУВАТИСЯ (з вагона поїзда, тролейбуса, автобуса і т. ін.  Словник синонімів української мови
  6. спішитися — СПІ́ШИТИСЯ див. спі́шуватися. СПІШИ́ТИСЯ, шу́ся, ши́шся, недок., розм. Те саме, що спіши́ти. Мартоха немов спішилася натішитись сею дитиною і пестила її так, що Пріська з Улянкою аж зненавиділи мазуху (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах