спішитися
СПІ́ШИТИСЯ див. спі́шуватися.
СПІШИ́ТИСЯ, шу́ся, ши́шся, недок., розм.
Те саме, що спіши́ти.
Мартоха немов спішилася натішитись сею дитиною і пестила її так, що Пріська з Улянкою аж зненавиділи мазуху (Леся Українка);
Тарас спішився з від'їздом; він хотів уже бути на двірці, бо здавалося йому, що там якісь веселіші гадки прийдуть до голови (С. Ковалів);
Маленька перекуска тяглась уже дві години. Панство не спішились, гомоніли, жартували (І. Франко);
У сумраці другого поранку спішилася незугарно одягнена постать, оперезана вузьким ремінцем, самітним гостинцем поквапно вперед (О. Кобилянська);
* Образно. Години йдуть – куди вони спішаться? (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)