1. Словник української мови у 20 томах

спішитися

СПІ́ШИТИСЯ див. спі́шуватися.

СПІШИ́ТИСЯ, шу́ся, ши́шся, недок., розм.

Те саме, що спіши́ти.

Мартоха немов спішилася натішитись сею дитиною і пестила її так, що Пріська з Улянкою аж зненавиділи мазуху (Леся Українка);

Тарас спішився з від'їздом; він хотів уже бути на двірці, бо здавалося йому, що там якісь веселіші гадки прийдуть до голови (С. Ковалів);

Маленька перекуска тяглась уже дві години. Панство не спішились, гомоніли, жартували (І. Франко);

У сумраці другого поранку спішилася незугарно одягнена постать, оперезана вузьким ремінцем, самітним гостинцем поквапно вперед (О. Кобилянська);

* Образно. Години йдуть – куди вони спішаться? (Леся Українка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спішитися — спі́шитися дієслово доконаного виду зробитися пішим спіши́тися дієслово недоконаного виду поспішати розм. Орфографічний словник української мови
  2. спішитися — див. спішити Словник синонімів Вусика
  3. спішитися — I сп`ішитисядив. спішуватися. II спіш`итися-шуся, -шишся, недок., розм. Те саме, що спішити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. спішитися — СХО́ДИТИ (іти донизу по дорозі, стежці, сходах і т. ін.), ЗІХО́ДИТИ рідше, СПУСКА́ТИСЯ, ОПУСКА́ТИСЯ, ЗСТУПА́ТИ діал.; ВИХО́ДИТИ, ВИСА́ДЖУВАТИСЯ (з вагона поїзда, тролейбуса, автобуса і т. ін. Словник синонімів української мови
  5. спішитися — СПІ́ШИТИСЯ див. спі́шуватися. СПІШИ́ТИСЯ, шу́ся, ши́шся, недок., розм. Те саме, що спіши́ти. Мартоха немов спішилася натішитись сею дитиною і пестила її так, що Пріська з Улянкою аж зненавиділи мазуху (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  6. спішитися — Спіши́тися, -шу́ся, -ши́шся гл. Торопиться. Іде до неї, не спішиться. ЛІВ. II. 170. Словник української мови Грінченка