старка —
СТА́РКА, и, ж. 1. Сорт міцної витриманої горілки. Макшеєв розливав по чарках міцну старку (З. Тулуб); Старка пахла всіма травами полтавського степу, і були в тому букеті і чебрець, і деревій, і ромен-зілля, і материнка (І. Цюпа). 2. Стара птиця.
Словник української мови у 20 томах
старка —
ста́рка кул. плівка на поверхні захололого кип'яченого молока, киселю тощо (ст)|| = кожух
Лексикон львівський: поважно і на жарт
старка —
-и, ж. 1》 Сорт міцної витриманої у дубовій діжці горілки інколи з додаванням прянощів або коньяку. 2》 Стара птиця. 3》 Самка птахів з виводком пташенят. 4》 Вовчиця, яка має виводок.
Великий тлумачний словник сучасної мови
старка —
пуска́ти / пусти́ти в старці́ кого. Доводити до зубожіння, злиднів. — Вороги хотять (хочуть) зіпхнути тебе з гетьманства, а нас усіх, твою рідню, твоїх дітей пустити в старці (М. Лазорський).
Фразеологічний словник української мови
старка —
СТА́РКА, и, ж. 1. Сорт міцної витриманої горілки. Макшеєв розливав по чарках міцну старку (Тулуб, В степу.., 1964, 328); Старка пахла всіма травами полтавського степу, і були в тому букеті і чебрець, і деревій, і ромен-зілля, і материнка (Цюпа, Краяни...
Словник української мови в 11 томах