старка
СТА́РКА, и, ж.
1. Сорт міцної витриманої горілки.
Макшеєв розливав по чарках міцну старку (Тулуб, В степу.., 1964, 328);
Старка пахла всіма травами полтавського степу, і були в тому букеті і чебрець, і деревій, і ромен-зілля, і материнка (Цюпа, Краяни, 1971, 289).
2. Стара птиця.
Кури та індички в перший рік несучості дають в середньому більше яєць, ніж переярки або старки (Птахівн., 1955, 23).
Словник української мови (СУМ-11)