старичок

СТАРИЧО́К, чка́, ч. Пестл. до стари́к 1, 2.

Суддя був собі простенький старичок, усім доступний, добрий (Мирний, І, 1954, 160);

На естраді з’являється жюрі конкурсу — п’ять шановних старичків в чорних фраках, з нотами в руках (Коч., II, 1956, 173);

— Твій старичок скаржиться, що ти забув про нього, давно уже приїздив, від дому відцурався (Коцюба, Нові береги, 1959, 76).

Значення в інших словниках

1. старичок — старичо́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. старичок — див. старий  Словник синонімів Вусика
3. старичок — Дідик, дідочок, дідонько, дідунь, дідуньо, дідусь, дідусьо, дідусенько, дідусечко, дідусик, старенький  Словник чужослів Павло Штепа
4. старичок — СТАРИЧО́К, чка́, ч. Пестл. до стари́к 1, 2. Суддя був собі простенький старичок, усім доступний, добрий (Панас Мирний); На естраді з'являється жюрі конкурсу – п'ять шановних старичків в чорних фраках, з нотами в руках (І.  Словник української мови у 20 томах
5. старичок — Чка, н. Дружнє звертання до чоловіка. Мене запитують: «Чуєш, старичок, це що таке тут будується?» (Україна Молода).  Словник сучасного українського сленгу
6. старичок — -чка, ч. Пестл. до старик 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. старичок — Старичо́к, -чка м. ум. отъ старик.  Словник української мови Грінченка