староста
Староста, -ти
м.
1) Начальникъ прежняго староства, на которыя прежде были раздѣлены воеводства. К. ЧР. 10.
2) Начальникъ уѣзда въ Галиціи.
3) Староста сельскій. О. 1861. VIII. 91.
4) Сватъ. Мет. 41. МУЕ. III. 92, 93. ум. старо́стонько.
Словник української мови Грінченка