стегенце

Стегно́, -на́

с.

1) Ляшка. Котл. Ен. VI. 71. Также у вола. Рудч. Чп. 254. Не показуй чоловіку стегна. Ном. № 9156.

2) Часть терлиці. (см.[терлиця]). Шух. І. 147. ум. стегенце. Рудч. Ск. II. 5. ув. стегни́ще, стегняка. Ном. стр. 303, № 468. Писала писака: хто прочитає, тому стегняка. Ном. № 6081.

Значення в інших словниках

1. стегенце — стеге́нце іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. стегенце — СТЕГЕ́НЦЕ, я, с. Зменш. до стегно́. З нудьги книжечку роману легенького одкине [дівчина]. З корзини витягне куряче стегенце, з білою паляницею попоїсть трохи, а тоді пиріжечком з повидлом заїсть (А. Головко).  Словник української мови у 20 томах
3. стегенце — -я, с. Зменш. до стегно.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. стегенце — СТЕГЕ́НЦЕ, я, с. Зменш. до стегно́. З нудьги книжечку роману легенького одкине [дівчина]. З корзини витягне куряче стегенце, з білою паляницею попоїсть трохи, а тоді пиріжечком з повидлом заїсть (Головко, І, 1957, 40).  Словник української мови в 11 томах