Словник української мови Грінченка

стелити

Стелити, -лю, -леш

гл. Стлать. Білу постіль стелила, сама ся спати ложила. Чуб. V. 98.

Словник української мови Грінченка

Значення в інших словниках

  1. стелити — (розкладати щось на поверхні) слати, простеляти, мостити.  Словник синонімів Полюги
  2. стелити — стели́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  3. стелити — Слати, простеляти, простилати, (ліжко) застеляти, застилати, (під ноги) розстеляти, розстилати; (підлогу) настеляти, настилати.  Словник синонімів Караванського
  4. стелити — див. мостити  Словник синонімів Вусика
  5. стелити — [стеилитие] -л'у, стелиеш; нак. -ли, -л'іт'  Орфоепічний словник української мови
  6. стелити — СТЕЛИ́ТИ, стелю́, сте́лиш, недок., що. 1. Класти, розкладати що-небудь на якійсь поверхні або вкриваючи поверхню чогось; слати. Питають, що він їй [панночці] подарував, – вона перед ними стеле оксамити та атласи, що від старої панії має, та хвалиться...  Словник української мови у 20 томах
  7. стелити — Добру дорогу собі стелить. Коли хто лихо заховується і тратить добру репутацію. Як собі постелиш, так і виспишся. Як зробиш, так і скористаєш.  Приповідки або українсько-народня філософія
  8. стелити — стелю, стелиш, недок., перех. 1》 Класти, розкладати що-небудь на якійсь поверхні або вкриваючи поверхню чогось; слати. || також без додатка. Розкладати постільні речі, готуючи місце для сну.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. стелити — стели́ти містки́ до кого. Намагатися зблизитися з ким-небудь. Галина йому не сподобалась, бо мовчазна й на вдачу горда. Тоді почав до Світлани Підігрітої містки стелити (М. Зарудний). стели́ти м’я́ко.  Фразеологічний словник української мови
  10. стелити — НАСТИЛА́ТИ (НАСТЕЛЯ́ТИ) (щільно кладучи й закріплюючи дошки, колоди, плити тощо, робити настил — підлогу, кладку, міст і т. ін.), СТЕЛИ́ТИ (СЛА́ТИ), МОСТИ́ТИ, НАМО́ЩУВАТИ, ВИМО́ЩУВАТИ (перев. про кладку, гать і т. ін.). — Док.  Словник синонімів української мови
  11. стелити — Стели́ти, стелю́, сте́лиш, -лять; стели́в, -ли́ла; сте́лений, див. сла́ти  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. стелити — СТЕЛИ́ТИ, стелю́, сте́лиш, недок., перех. 1. Класти, розкладати що-небудь на якійсь поверхні або вкриваючи поверхню чогось; слати.  Словник української мови в 11 томах