стелити —
[стеилитие] -л'у, стелиеш; нак. -ли, -л'іт'
Орфоепічний словник української мови
стелити —
СТЕЛИ́ТИ, стелю́, сте́лиш, недок., що. 1. Класти, розкладати що-небудь на якійсь поверхні або вкриваючи поверхню чогось; слати. Питають, що він їй [панночці] подарував, – вона перед ними стеле оксамити та атласи, що від старої панії має, та хвалиться...
Словник української мови у 20 томах
стелити —
Добру дорогу собі стелить. Коли хто лихо заховується і тратить добру репутацію. Як собі постелиш, так і виспишся. Як зробиш, так і скористаєш.
Приповідки або українсько-народня філософія
стелити —
стелю, стелиш, недок., перех. 1》 Класти, розкладати що-небудь на якійсь поверхні або вкриваючи поверхню чогось; слати. || також без додатка. Розкладати постільні речі, готуючи місце для сну.
Великий тлумачний словник сучасної мови
стелити —
стели́ти містки́ до кого. Намагатися зблизитися з ким-небудь. Галина йому не сподобалась, бо мовчазна й на вдачу горда. Тоді почав до Світлани Підігрітої містки стелити (М. Зарудний). стели́ти м’я́ко.
Фразеологічний словник української мови
стелити —
НАСТИЛА́ТИ (НАСТЕЛЯ́ТИ) (щільно кладучи й закріплюючи дошки, колоди, плити тощо, робити настил — підлогу, кладку, міст і т. ін.), СТЕЛИ́ТИ (СЛА́ТИ), МОСТИ́ТИ, НАМО́ЩУВАТИ, ВИМО́ЩУВАТИ (перев. про кладку, гать і т. ін.). — Док.
Словник синонімів української мови
стелити —
Стели́ти, стелю́, сте́лиш, -лять; стели́в, -ли́ла; сте́лений, див. сла́ти
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
стелити —
СТЕЛИ́ТИ, стелю́, сте́лиш, недок., перех. 1. Класти, розкладати що-небудь на якійсь поверхні або вкриваючи поверхню чогось; слати.
Словник української мови в 11 томах
стелити —
Стелити, -лю, -леш гл. Стлать. Білу постіль стелила, сама ся спати ложила. Чуб. V. 98.
Словник української мови Грінченка