стовба

Сто́вба, -би

ж.

1) Въ плугѣ: прочная дощечка, которой соединяются въ плугѣ чепіги съ градільом: она проходитъ сквозь нижній конецъ чепіги и конецъ граділя. Чуб. VII. 398. Вас. 199.

2) Часть рала, подобная предыдущей въ плугѣ, которой прикрѣпляется кописть къ жертк'ѣ. Чуб. VII. 400.

3) Корень въ деревѣ, идущій въ землю вертикально.

Значення в інших словниках

1. стовба — сто́вба іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. стовба — СТО́ВБА, и, ж. Деталь плуга, що з'єднує чепігу з граділем.  Словник української мови у 20 томах
3. стовба — -и, ж. 1》 Деталь плуга, що з'єднує чепігу з граділем. 2》 Те саме, що станина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. стовба — СТО́ВБА, и, ж. Деталь плуга, що з’єднує чепігу з граділем.  Словник української мови в 11 томах