сторгувати

Сторгувати, -гую, -єш

гл. Сторговать. Грин. ІІІ. 325. Ой і там дівчина пшоно продавала, вона ж мені, молодому, люльку сторгувала. Чуб. V. 1179.

Значення в інших словниках

1. сторгувати — сторгува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. сторгувати — СТОРГУВА́ТИ див. сторго́вувати.  Словник української мови у 20 томах
3. сторгувати — див. сторговувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. сторгувати — Сторгува́ти, -гу́ю, -гу́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. сторгувати — СТОРГУВА́ТИ див. сторго́вувати.  Словник української мови в 11 томах