сторожити

Сторожити, -жу, -жи́ш

гл. Стеречь, сторожить. Та біжить з дому Кильяна сторожить дядька Купріяна. Чуб. V. 1100.

Значення в інших словниках

1. сторожити — сторожи́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. сторожити — Вартувати, г. гардувати; (вхід) стерегти, охороняти; (здобич) підстерігати, чатувати на.  Словник синонімів Караванського
3. сторожити — Вартувати, звартовувати, звартувати, позвартовувати, навартовувати, навартувати, понавартовувати, повартовувати, повартувати, увартовувати, увартовати, доглядати, доглянути, подоглядати, наглядати, наглянути, понаглядати, поглядати, погледіти...  Словник чужослів Павло Штепа
4. сторожити — СТОРОЖИ́ТИ, жу́, жи́ш, недок. 1. Бути сторожем, виконувати обов'язки сторожа; сторожувати. Хомці буде робота, зопне [зіпне] курінь і буде сторожити, а то от нігде не найде місця... (Панас Мирний); – Ти постав мене на конюшні, – радить кінь Добрян, – ..  Словник української мови у 20 томах
5. сторожити — -жу, -жиш, недок. 1》 неперех. Бути сторожем, виконувати обов'язки сторожа; сторожувати. 2》 перех. Стежити за безпекою кого-, чого-небудь, охороняти, стерегти когось, щось. || Уважно стежити за ким-, чим-небудь, підстерігати когось, щось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. сторожити — ОХОРОНЯ́ТИ (оберігати кого-, що-небудь від небезпеки, якоїсь загрози і т. ін.), СТЕРЕГТИ́, ПИЛЬНУВА́ТИ, ВАРТУВА́ТИ, ЧАТУВА́ТИ, СТОРОЖИ́ТИ, УБЕЗПЕ́ЧУВАТИ (ВБЕЗПЕ́ЧУВАТИ), СТОРОЖУВА́ТИ розм., ХОРОНИ́ТИ розм., СОКОТИ́ТИ діал. — Док.  Словник синонімів української мови
7. сторожити — Сторожи́ти, -рожу́, -рожи́ш, -жа́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. сторожити — СТОРОЖИ́ТИ, жу́, жи́ш, недок. 1. неперех. Бути сторожем, виконувати обов’язки сторожа; сторожувати. Хомці буде робота, зопне [зіпне] курінь і буде сторожити, а то от нігде не найде місця… (Мирний, IV, 1955, 212); — Ти постав мене на конюшні...  Словник української мови в 11 томах