сторожувати

Сторожувати, -жую, -єш

гл. Дѣлать сторожі. см. сторож 3. Вас. 151.

Значення в інших словниках

1. сторожувати — сторожува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. сторожувати — Вартувати, г. гардувати; (вхід) стерегти, охороняти; (здобич) підстерігати, чатувати на.  Словник синонімів Караванського
3. сторожувати — СТОРОЖУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. у чому, на чому, біля чого, при чому і без дод. Бути сторожем, виконувати обов'язки сторожа; сторожити. Літ п'ятнадцять він уже сторожує (Панас Мирний); Він просто зрадів, коли його призначили сторожувати на буряках (В.  Словник української мови у 20 томах
4. сторожувати — -ую, -уєш, недок. 1》 неперех., у чому, на чому, біля чого, при чому і без додатка. Бути сторожем, виконувати обов'язки сторожа; сторожити. 2》 перех. і неперех., розм. Стежити за безпекою кого-, чого-небудь, охороняти, стерегти когось, щось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. сторожувати — ОХОРОНЯ́ТИ (оберігати кого-, що-небудь від небезпеки, якоїсь загрози і т. ін.), СТЕРЕГТИ́, ПИЛЬНУВА́ТИ, ВАРТУВА́ТИ, ЧАТУВА́ТИ, СТОРОЖИ́ТИ, УБЕЗПЕ́ЧУВАТИ (ВБЕЗПЕ́ЧУВАТИ), СТОРОЖУВА́ТИ розм., ХОРОНИ́ТИ розм., СОКОТИ́ТИ діал. — Док.  Словник синонімів української мови
6. сторожувати — СТОРОЖУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. неперех., у чому, на чому, біля чого, при чому і без додатка. Бути сторожем, виконувати обов’язки сторожа; сторожити.  Словник української мови в 11 томах