сторожувати
СТОРОЖУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.
1. у чому, на чому, біля чого, при чому і без дод. Бути сторожем, виконувати обов'язки сторожа; сторожити.
Літ п'ятнадцять він уже сторожує (Панас Мирний);
Він просто зрадів, коли його призначили сторожувати на буряках (В. Кучер);
Дядько Семен протягом десяти років сторожував біля тракторів... (С. Олійник);
Як пан Рудий узявся будувати .. млина, Денис найнявсь тоді при нім сторожувати (М. Рильський).
2. кого, що і без прям. дод. Стежити за безпекою кого-, чого-небудь, охороняти, стерегти когось, щось.
Магазини треба було сторожувати надворі, цілу ніч на пломбу дивитися (С. Олійник);
Олімпіада взяла кендюха й повісила .. в коморі, наказавши улюбленому псу: “Терпеливо сторожуй!..” (О. Ковінька);
// Уважно стежити за ким-, чим-небудь, підстерігати когось, щось.
Наче найнявся [Плачинда] сторожувати за нею (М. Стельмах);
* Образно. Два дуби сторожували поле (Л. Первомайський).
Словник української мови (СУМ-20)