сторожування
СТОРОЖУВА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. сторожува́ти.
Кузьма йшов собі додому, а Перегуда лишався у конторі і за постояльця, і за сторожа, хоч трудодні за сторожування одержував Кузьма (В. Кучер);
Тимко зустрів Павла Гречаного, що повертався із сторожування від магазину (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)