сторожування
СТОРОЖУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. сторожува́ти.
Кузьма йшов собі додому, а Перегуда лишався у конторі і за постояльця, і за сторожа, хоч трудодні за сторожування одержував Кузьма (Кучер, Прощай.., 1957, 264);
Тимко зустрів Павла Гречаного, що повертався із сторожування від магазину (Тют., Вир, 1964, 8).
Словник української мови (СУМ-11)