1. Словник української мови у 20 томах

сторожувати

СТОРОЖУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.

1. у чому, на чому, біля чого, при чому і без дод. Бути сторожем, виконувати обов'язки сторожа; сторожити.

Літ п'ятнадцять він уже сторожує (Панас Мирний);

Він просто зрадів, коли його призначили сторожувати на буряках (В. Кучер);

Дядько Семен протягом десяти років сторожував біля тракторів... (С. Олійник);

Як пан Рудий узявся будувати .. млина, Денис найнявсь тоді при нім сторожувати (М. Рильський).

2. кого, що і без прям. дод. Стежити за безпекою кого-, чого-небудь, охороняти, стерегти когось, щось.

Магазини треба було сторожувати надворі, цілу ніч на пломбу дивитися (С. Олійник);

Олімпіада взяла кендюха й повісила .. в коморі, наказавши улюбленому псу: “Терпеливо сторожуй!..” (О. Ковінька);

// Уважно стежити за ким-, чим-небудь, підстерігати когось, щось.

Наче найнявся [Плачинда] сторожувати за нею (М. Стельмах);

* Образно. Два дуби сторожували поле (Л. Первомайський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сторожувати — сторожува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. сторожувати — Вартувати, г. гардувати; (вхід) стерегти, охороняти; (здобич) підстерігати, чатувати на. Словник синонімів Караванського
  3. сторожувати — -ую, -уєш, недок. 1》 неперех., у чому, на чому, біля чого, при чому і без додатка. Бути сторожем, виконувати обов'язки сторожа; сторожити. 2》 перех. і неперех., розм. Стежити за безпекою кого-, чого-небудь, охороняти, стерегти когось, щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. сторожувати — ОХОРОНЯ́ТИ (оберігати кого-, що-небудь від небезпеки, якоїсь загрози і т. ін.), СТЕРЕГТИ́, ПИЛЬНУВА́ТИ, ВАРТУВА́ТИ, ЧАТУВА́ТИ, СТОРОЖИ́ТИ, УБЕЗПЕ́ЧУВАТИ (ВБЕЗПЕ́ЧУВАТИ), СТОРОЖУВА́ТИ розм., ХОРОНИ́ТИ розм., СОКОТИ́ТИ діал. — Док. Словник синонімів української мови
  5. сторожувати — СТОРОЖУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. неперех., у чому, на чому, біля чого, при чому і без додатка. Бути сторожем, виконувати обов’язки сторожа; сторожити. Словник української мови в 11 томах
  6. сторожувати — Сторожувати, -жую, -єш гл. Дѣлать сторожі. см. сторож 3. Вас. 151. Словник української мови Грінченка